Про мене
Я Юлія Кот, художник-декоратор. А ще я українка

Художник з присмаком флориста.

Сьогодні це найважливіше та найболючіше, тому що у моїй країні - ВІЙНА. Понад двух місяців болю від повномаштабного вторгнення Росії в Україну, назавжди змінили життя та цінності кожного українця.

Зараз, як ніколи, я потребую краси та творчості. Для мене це, як ковток свіжого повітря та привід знайти в собі сили продовжувати жити та творити далі, надихати оточуючих красою.

Тут, на моїй сторінці Ви бачите мої роботи, від розпису стін до вітрин, та інших моїх творчих розробок. Я замало показую себе, більше приділяючи увагу роботі. Та наразі, відсутня можливість працювати в повному обсязі, тому настав час розповісти Вам про себе.

Я митець, жінка, дружина, мати та просто творча особистість. Мій творчий шлях почався задовго до мого народження, тому що моє коріння також мало та має творчі здібності. Мабуть тому, я олівці та фарби навчилася тримати у руках швидше ніж столові прибори) Так, я малюю з 3-х років, вишиваю хрестиком з 4-х. У 6 навчилася писанкарству, в 10 познайомилася з глиною , скульптурою та мала стійке бажання поєднати своє життя з дизайном інтер’єру. У 16 без тями закохалася у флористику і з 18 років мала можливість втілювати свою любов на реальних проєктах. Навчатися та працювати одночасно, поєднувати свої захоплення та майбутню професію. Маю незліченну кількість винагород за свою творчість, та найголовніше, що у творчості я проявляю любов та формую свою особистість, багатогранну та невгамовну.

Кот- це мій псевдонім, а ще так скорочено зверталися до мене мої друзі, тому що дівоче призвіще Котенко.

Сьогодні, хтось знає мене лише як художника, хтось лише як жінку та мати чувової дівчинки, хтось знає мене як флориста-декоратора. Та усе це лише маленький світ, який живе у мені і все це я намагаюсь поєднувати та розвивати, презентувати Вам. Звичайно не ідеально, але по справжньому і так, як вмію і відчуваю лише я.

Кожна моя робота та новий напрямок в творчості- це відображення певного проміжку мого життя та яскравих подій, які надихають мене. У 2015 році я почала розписувати перші стіни, а також вікна до новорічних свят. Та лише у 2020 році, на порозі свого нового життя та кохання я забажала презентувала свою діяльність Вам. За два роки мені вдалося розгорнути свою творчість під новим кутом, та познайомити Вас з росписом кольорових вітрин.

Життя навчило мене починани усе спочатку, знову і знову рухатися уперед та не зупинятися. Це складно, але, можливо це і є сенс життя. Як доречі і мова, я понад 10 років не спілкувалася українською, та зараз відчула потребу у рідній мові, як у підтримці. Світ змінюється і ми разом з ним.

Ваша Юлія Кот🤍